Під такою назвою в юнацькій бібліотеці відбулася зустріч учнів 10 класу ЛЗОШ №3 з воїнами-афганцями.
    Класний керівник Іванченко Л.М та завідувач шкільної бібліотеки Виставна О.І напередодні провели низку заходів у школі, і учні прийшли на зустріч уже обізнаними, тому відбувся діалог між школярами та воїнами-інтернаціоналістами Куксиновим Олександром Петровичем та Ткаченком Геннадієм Володимировичем.
 

Тобі так само, як мені,
Було нелегко на війні.
Хіба не так? Згадай, мій брате,
Як не хотіли ми вмирати.

Учасники бойових дій в Афганістані розповіли старшокласникам про події тих часів та власний бойовий шлях. Дорогою ціною власного життя розплачувалися наші хлопці за інтернаціональний обов’язок.
    У цій несправедливій війні, що розтяглася на довгих 10 років, загинуло майже 15 тисяч осіб. Лозова втратила 11 воїнів. І за цими страшними цифрами — материнські, удовині, сирітські сльози.
    Кожен солдат, який пройшов ту війну, став частиною Афганістану, яка так і не змогла увібрати всієї пролитої на ній крові.

І пам’ять ожива вогнем пекучих ран.
Ніколи не забути нам тебе, Афганістан.

    День 15 лютого 1989 року назавжди залишиться для всіх афганців затьмареним гіркотою втрат і осяяним сонцем виводу наших військ з Афганістану. Учні розуміють, що пам’ятати загиблих — іх святий обов’язок, а живим — шана і повага!
    Перегляд фільму — хроніки тих часів не залишив нікого байдужим. Воїни-афганці принесли на зустріч пожовклі від часу фотографії тих подій. Хвилиною   мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання...
Пекуча й терпка, як сльоза...

    Учні вручили воїнам -афганцям живі квіти і побажали здоров’я, щастя, миру, злагоди та добробуту у великому домі, який зветься - Україна.
   

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.
Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Л.М. Іванченко. О.І. Виставна